У громадах Харківської області, де через війну пошкоджено медичну інфраструктуру та бракує лікарів, мобільні медичні бригади залишаються чи не єдиним способом отримати допомогу.
Пошкоджені лікарні, відсутність аптек та розірвана логістика — реальність громад Харківської області.
Війна змінила логіку роботи всієї соціальної інфраструктури. На деокупованих та прифронтових територіях Харківщини медичні заклади часто пошкоджені, а вузькі спеціалісти – у дефіциті. Водночас хронічні захворювання не зупиняються через обстріли.
Медики фіксують зростання серцево-судинних кризів, загострення діабету та складних психосоматичних розладів. Для багатьох жителів, особливо похилого віку та маломобільних груп, виїзна бригада – це фактично єдина «точка доступу» до медицини.
Команда благодійного фонду «Зоряна Україна» працює у форматі 6 днів на тиждень. Маршрути пролягають через найбільш важкодоступні громади області.
«Мобільна медицина не замінює стаціонарну лікарню, але вона тримає фронт там, де інші механізми тимчасово не працюють. Ми зменшуємо навантаження на госпіталі, запобігаючи критичним станам у пацієнтів ще на рівні громад», – зазначає співзасновник БФ "Зоряна Україна" Микола Камчатний.
Серед пацієнтів не лише місцеві мешканці, а й тисячі внутрішньо переміщених осіб. Багато з них через евакуацію перервали системне лікування, що призвело до ускладнень.
Ми бачимо не просто пацієнтів, а долі людей, які місяцями жили у підвалах без доступу до базових ліків. Для багатьох людей літнього віку у віддалених селах наш приїзд – це не лише про рецепт на таблетки, а й про відчуття того, що про них не забули. Робота мобільних бригад сьогодні – це про відновлення гідності та права на життя в умовах, де війна намагається це право відібрати.
Сьогодні стає очевидним: мобільні бригади – це не тимчасове рішення, а адаптивна модель, яка має стати частиною загальної системи охорони здоров'я України. Право на медичну допомогу не має залежати від близькості до лінії фронту. І робота на Харківщині щодня доводить це на практиці.